www.volosovets.org.ua :: член-кореспондент НАМН України, професор Волосовець Олександр Петрович :: wiki

Волосовець Олександр Петрович народився 26 вересня 1961 року у м. Львові у родині лікарів. У 1962 році разом із батьками переїхав до м. Києва. У 1978 році із золотою медаллю закінчив середню школу № 48 м. Києва.

У 1978 році вступив, а у 1984 році з відзнакою закінчив педіатричний факультет Київського медичного інституту ім. акад. О.О. Богомольця. Протягом трьох років Волосовець О.П. був головою студентського наукового товариства педіатричного факультету Київського медичного інституту. У 1987 році спільно з професором І.П.Козяріним ним був організований інститутський клуб „Юний медик”, де школярі міста Києва оволодівали основами медичних знань. Нині це починання трансформувалось в Український медичний ліцей Національного медичного університету, який став ефективним шляхом довузівської профорієнтаційної підготовки молоді.

Протягом 1984 – 1986 рр. навчався в клінічній ординатурі за фахом “педіатрія” на кафедрі дитячих хвороб №2 КМІ. Після її закінчення на протязі року працював старшим лаборантом на тій же кафедрі. Пройшов післядипломну підготовку в медичній школі Університету Пенсильванія та дитячій лікарні м. Філадельфія (США). У 1986 році брав участь в евакуації дитячого населення із зони відчуження, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Учень члена-кореспондента Російської АМН, НАН України, АМН України, Заслуженого діяча науки України, доктора медичних наук, професора Віктора Михайловича Сідельникова. Фундатор щорічних «Сідельниковських читань» - Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Актуальні питання педіатрії».

У 1990 році захистив кандидатську дисертацію „Оценка сократительной способности миокарда по данным ультразвуковой допплеркардиографии”, в якій докладно описав особливості функціонування серця при різноманітній набутій патології у дітей за допомогою аналізу серцевої діяльності, що ґрунтується на ефекті Допплєра. Зокрема, Волосовець О.П. один з перших на терені колишнього Союзу докладно дослідив питання діастолічної дисфункції у дітей при серцевій недостатності.

З 1987 р. по 1992 р. - асистент госпітальної педіатрії Київського медичного інституту ім. акад. О.О. Богомольця. У 1993 році обраний доцентом кафедри госпітальної педіатрії Українського державного медичного університету.

Вченою радою НМУ 27.11.1997 був обраний на посаду завідувача кафедри педіатрії № 2, яка була визнана як опорна з фаху “педіатрія” серед вищих медичних навчальних закладів.

У 1998 році захистив докторську дисертацію «Стан серцево-судинної системи у дітей із зон екологічного неблагополуччя» (клініко-експериментальне дослідження), у якій обґрунтував і довів багатофакторний вплив екотоксичних факторів та радіонуклідів на стан міокарду у дітей, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

О.П. Волосовцем створена концепція багатофакторного впливу екотоксичних факторів, важких металів та радіонуклідів цезію-137 на розвиток екологічно обумовленого синдрому дезадаптації системи кровообігу та вторинних кардіоміопатій у дітей, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Наукові розробки Олександра Петровича Волосовця вирішили цілу низьку важливих завдань сучасної педіатрії – він започаткував новітній напрямок в екологічній педіатрії й створив концепцію аналізу та мінімізації наслідків поєднаного впливу різноманітних факторів зовнішнього середовища (радіонукліди+важкі метали) на стан кардіоваскулярної системи. Створений такий окремий напрямок в медицині дитинства як екологічна педіатрична кардіологія.

У 2000 році йому присвоєно звання „професор” по кафедрі педіатрії Національного медичного університету. У 2010 році обраний членом-кореспондентом Національної Академії Медичних Наук України за спеціальністю «педіатрія».

Є головним позаштатним спеціалістом МОЗ України зі спеціальності «дитяча кардіоревматологія» з 1997 року. Наукова школа професора Волосовця О.П. в галузі дитячої кардіології охоплює важливі для галузі праці з аритмології – вивчені явища ендотеліальної дисфункції та можливості їх корекції, показники гемодинамічних зрушень при різних варіантах дизритмій тощо. Ним розроблена система лікування та реабілітації на до- та післяопераційному етапі природжених вад серця, доведено роль ендотеліальної дисфункції в генезі порушень серцевого ритму.

Наукові розробки Волосовця О.П. широко впроваджені у практичну охорону здоров’я - опубліковано 21 методичні рекомендації. Його дослідження лягли в основу державних Протоколів лікування кардіоревматологічних хвороб у дітей, які затверджені наказом МОЗ України.

Член Європейського товариства кардіологів. Віце-Президент Асоціації ревматологів України. Член правління Асоціації педіатрів України. За наукові досягнення Волосовець О.П. нагороджений Дипломом Президії АМН України та медаллю ім. М.Д. Стражеско. Лауреат Української премії імені доктора Г.-Г. Рекевега.

Професор О.П.Волосовець – висококваліфікований педагог та організатор вищої медичної освіти та охорони здоров’я, має більше 750 наукових праць, 16 патентів на винаходи, 65 підручників, навчальних посібників та 10 монографій, серед них підручники та посібники «Дитячі хвороби», «Неонатологія», «Пульмонология детского возраста», «Навчальний посібник з дитячої ендокринології», «Медична генетика», «Невідкладні стани в педіатрії», «Врожденные пороки сердца у детей» та інші, монографії «Врожденные и приобретенные TORCH-инфекции у детей», «Диференціальна діагностика синдромів порушень фізичного та статевого розвитку у дітей», «Цефалоспорины в практике современной педиатрии», «Хламидиоз у детей», «Макролиды в практике современной педиатрии», «Кишеньковий довідник педіатра і семейного лікаря» «Индукция молекулярных механизмов неспецифической защиты респираторного тракта», «Роль прооксидантной и антиоксидантной систем при воспалительных заболеваниях органов дыхания» та інші.

Є розробником низки Типових програм підготовки студентів медичних факультетів вищих навчальних закладів за спеіальністю «педіатрія», які затверджені МОЗ України. За його участі запроваджено підвищення кваліфікації лікарів за очно-заочною формою з елементами дистанційного на-вчання у форматі он-лайн.

Створив власну наукову школу - підготував 12 кандидатів та 2 докторів наук. Основні напрямки наукових досліджень О.П. Волосовця – дитяча кардіоревматологія та алергологія, проблеми екологічної педіатрії, ультразвукова діагностика в педіатрії. Під його керівництвом працюють клініки дитячої кардіології, алергології, неонатології, невідкладної допомоги Київської міської клінічної дитячої лікарні №2.

Є начальником відділу освіти і науки МОЗ України – заступником директора Департаменту кадрового менеджменту, освіти та науки. У Міністерстві охорони здоров’я України працює з листопада 2002 року. Має 5 ранг державного службовця. Відмінник освіти (2008). У 2006 році закінчив факультет менеджменту в охороні здоров’я у Харківській медичній академії післядипломної освіти. Він забезпечує реалізацію державної політики у галузі управління медичною освітою та наукою.

Працює над виконанням наукового супроводу державних програм, бере участь в підготовці проектів Законів, Указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів, наказів МОЗ України щодо питань розвитку медичної освіти та науки.

Волосовцем О.П. було розроблено, науково обгрунтовано та впроваджено систему підготовки фахівців для охорони здоров'я, яка базується на принципах єдиної безперервної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців, управлінні якістю їх підготовки.

Ним також науково обгрунтовано основні положення, принципи та методики формалізації і трансформації медичних знань, запроваджені механізми та інструменти оптимізації безперервного професійного розвитку лікарів та забезпечена технологічність систем контролю професійної компетентності фахівців з використанням інформаційних технологій. Член авторського коллективу щодо розробки Концепції розвитку медичної освіти. Велику увагу приділяє питанням педіатричної освіти на до-, післядипломному етапах та під час безперервного професійного розвитку лікаря, впровадженню інновацій у роботу по підготовці медичних, зокрема педіатричних кадрів.

Волосовець О.П. – голова Комісії МОЗ України з оцінки якості освіти (з 2002 року), член Експертної ради з медицини та фармації Державної акредитацiйної комісії України (з 2003 року). Заступник Голови Вченої медичної ради МОЗ України (з 2007 року). Заступник Голови Координаційної ради з післядипломної освіти Міністерства охорони здоров’я України (з 2004 року). Член Державної комісії з питань Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави. Неодноразово залучався ЄвроБюро ВООЗ у якості експерта від України з кадрових ресурсів. Член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО. Член Спеціалізованої вченої ради Д. 26. 003.04 та Д. 26.003.10 при при Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця.

Заступник головного редактору журналів: «Здоров’я дитини», «Сучасна педіатрія», «Медична освіта», «Проблеми безперевної медичної освіти та науки». Член редколегії Всеукраїнських журналів «Педіатрія, акушерство та гінекологія», «Вестник физиотерапии и курортологии», «Перинатологія та педіатрія», «Дитячий лікар», «Мистецтво лікування», «Науковий вісник НМУ імені О.О.Богомольця», «Серце та судини», «Нова медицина», «Медична інформатика та інженерія», JACC (Journal of the American College of Cardiology, українське видання) та ін.

Є активним учасником наукових форумів з педіатрії в Україні та закордоном, був на стажуванні у Пенсильванському університеті (США), в провідних університетах Нідерландів, Німеччини, Італії, Польщі та Великої Британії.

Заслужений діяч науки і техніки України (2009).

Нагороджений Грамотою Верховної Ради України (2013), Почесними грамотами МОЗ України (2001, 2002, 2007, 2011), Почесною грамотою НАМН України (2011), Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України (2007, 2011), Дипломом Президії АМН України (2006), Подякою Міністра охорони здоров’я (2006, 2008), Подякою Міністра освіти і науки України та Президента АПН України (2006), Подякою Київського міського голови (2003), Орденом преподобного Іллі Муромця ІІІ ст. (2011).